Звіт про роботу спеціалізованої вченої ради д 35. 051. 17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за 2006-2010 роки



Сторінка1/4
Дата конвертації19.03.2016
Розмір0.49 Mb.
  1   2   3   4
ЗВІТ ПРО РОБОТУ
спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17

у Львівському національному університеті імені Івана Франка

за 2006-2010 роки
(спеціалізована вчена рада правомочна приймати до розгляду та проводити захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук за спеціальностями:

23.00.01 – теорія та історія політичної науки;

23.00.02 – політичні інститути та процеси).
НА ОСНОВІ ПРИЛЮДНОГО ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЙ ПРИСУДЖЕНО НАУКОВИЙ СТУПІНЬ

ДОКТОРА ПОЛІТИЧНИХ НАУК
Бідзюра І. П. Філософія системних реформ в Україні на рубежі століть (політологічний аналіз). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

Дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням теорії і практики системних реформ в Україні в процесі українського державотворення, виокремлено й охарактеризовано їх основні етапи. Розкрито зміст, динаміку та протиріччя процесу становлення системного мислення у владних структурах та громадянському суспільстві. На основі великого наукового і фактологічного матеріалу послідовно розкриваються соціально-політичний, соціоекономічний та соціокультурний підходи щодо вивчення трансформаційних і модернізаційних процесів в їх особистісному, суспільному та цивілізаційному вимірах, у відповідному соціальному просторі та історичному часі, що дало автору можливість застосувати процедури і методи не лише політології, а й соціальної філософії, соціології, економіки та інших наук.

У дисертації поглиблено методологічні засади використання понять “реформа”, “трансформація”, “соціальні зміни”, “модернізація” та обґрунтовано їх новий зміст в умовах ХХІ століття, розглядаються також проблеми формування та здійснення регіональної і зовнішньої політики України.



Ключові слова: філософія, політичний процес, системні реформи, трансформація, модернізація, сталий розвиток, внутрішня політика, зовнішня політика, регіональна політика.
Мельник І.А. Міжнаціональні відносини в період розпаду СРСР. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02. — політичні інститути та процеси. — Львівський національний університет ім. Івана Франка. — Львів, 2007.

Дисертація є першим в українській науці дослідженням, в якому на концеп­туальному рівні теоретично узагальнено наукову проблему вивчення міжнаціо­нальних відносин в СРСР у період його розпаду на незалежні держави. Здійснено об’єктивний системний аналіз динаміки їх розвитку. Виявлено та досліджено основні причини, що обумовили загострення внутрішніх суперечностей у СРСР. На основі значного наукового і фактологічного матеріалу охарактеризовано особливості радянської федерації, доведено, що підміна федералістичних засад побудови Союзу РСР як багатонаціональної держави централістичним унітаризмом призвела до кризи обраної моделі, загострення суперечності між теоретичними підходами і реальним суспільним становищем, між союзним центром і союзними республіками. Визначено критерії вичерпаності радянської моделі федералізму: компартійна монополія при декларуванні національно-територіального принципу побудови СРСР, формальне визнання права на самовизначення, посилення унітаризму як тенденція; винятковість реального становища РРФСР і російської нації, форсоване формування нової історичної спільноти на російській основі — радянського народу, узурпація панівного становища серед країн-союзниць.

Подолання цих проблем вимагало комплексного підходу до національного питання, в якому найтісніше переплелися економічні, соціальні, політичні, культурні, психологічні та історичні фактори. Однак політичне керівництво, перед яким постала необхідність вибору майбутнього розвитку держави, виявилося неспроможним розв’язати його традиційними методами. Пошуки моделі різноваріантності міжнаціональних взаємин на федеративних чи конфедеративних засадах зіткнулися з протидією партійно-радянського апарату, який намагався законсервувати неросійські народи на застиглому рівні.

Основний висновок дисертації полягає в тому, що розпад Союзу РСР був зумовлений особливостями його створення і став наслідком закономірної боротьби суперечностей, закладених у самій природі радянської державності, а не випадковим збігом обставин. Це положення ґрунтується на аналізі радянської дійсності та узагальненні результатів наукових пошуків, зокрема досліджень і друкованих праць, вітчизняних учених, які започаткували теоретико-методологічні засади аналізу міжнаціональних відносин у період розпаду СРСР. Водночас автор полемізує з твердженнями тих учених на пострадянському просторі, які намагаються трактувати цей природний процес як розвал і звинувачувати у припиненні існування СРСР зарубіжні спецслужби та деяких компартійних і державних діячів. З дослідження випливає, що союзний центр не мав адекватних механізмів для запобігання міжнаціональним суперечностям, які переросли в конфлікти і врешті призвели до припинення існування СРСР, трансформації його у Співдружність Незалежних Держав (СНД).

Ключові слова: нація, суверенітет, право на самовизначення, міжнаціональні відносини, федералізм, унітаризм, національний та класовий інтерес, національна політика, національні фронти, інтерфронти, конституційні проекти, розпад багатонаціональної держави.
Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2008.

У дисертації виконано комплексне порівняльне дослідження політичних інститутів 16 країн Західної Європи після Другої світової війни. Обґрунтовано зменшення значення економічної основи соціополітичних поділів у всіх країнах. Доведено, що етнічна основа соціополітичних поділів сьогодні представлена у двох варіантах: як етномовна і етнічна, що територіальна основа трансформувалася в регіональну підставу соціополітичного поділу. З’ясовано сутність соціополітичного поділу “нова політика” і вмотивовано оформлення соціополітичного поділу на основі ставлення до іммігрантів. Досліджено основні тенденції зміни сили президентів і прем’єр-міністрів європейських країн. Визначено особливості формування та функціонування однопартійних і коаліційних урядів більшості та меншості. Зазначено, що уряди меншості є звичайним різновидом урядів, які в багатьох випадках сприяють стабілізації політичної системи національної країни. Проаналізовано зміни в середовищі лівих, центристських і правих партій. Виявлено тенденцію зміщення всіх основних різновидів політичних партій європейських країн до центру в ліво-правому ідеологічному спектрі. Розглянуто сутність та відмінності між “традиційними” та “новими” політичними партіями в країнах Європи. Вивчено існуючі форми участі громадян у політичному житті.

Ключові слова: порівняльний аналіз, неоінституціоналізм, політичний інститут, політична система, соціополітичний поділ, глава держави, парламент, уряд, виборча система, політична партія, політична участь.
Чувардинський О.Г. Громадянське суспільство в Україні: становлення, функціонування, перспективи розвитку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук. Спеціальність – 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка.

Дисертація присвячена проблемі становлення, функціонування та перспективам розвитку громадянського суспільства в Україні на рубежі ХХ і ХХІ століть. Унаслідок дослідження уточнено поняття „громадянського суспільства”, його структура, історично-культурні корені, соціально-економічні, політичні та соціокультурні передумови модернізації.

У роботі здійснено ґрунтовний методологічний аналіз категоріально-понятійного апарату дослідження громадянського суспільства. Дисертант спирається на потужний масив першоджерел зарубіжних і сучасних дослідників, узагальнює досвід розбудови інститутів держави і громадянського суспільства України в останні шістдесят років. Важливим є внесок в розробку таких актуальних у теоретичному і прикладному аспектах проблем, як різновекторні напрями реформування політичної системи і процесів становлення інститутів громадянського суспільства в Україні; міра збігу (або гармонії) інтересів соціально-правової держави і громадянського суспільства; характеристика таких інститутів громадянського суспільства, як соціальне партнерство, місцеве самоврядування, неурядові організації, засоби масової інформації, сім’я, релігійні конфесії. Значне місце займає аналіз гуманітарної, освітньої і наукової політики держави та громадянського суспільства, ролі інформаційних технологій у процесі розвитку громадянського суспільства.

Визначені політична, морально-виховна і просвітницька функції громадянського суспільства, параметри взаємодії громадянського суспільства з державою, місце та роль українського громадянського суспільства в системі міжнародних відносин. Здійснено науковий прогноз розвитку громадянського суспільства в Україні в період докорінних соціальних трансформацій і модернізацій.

Ключові слова: громадянське суспільство, політичні партії, громадські організації, держава, суспільні групи лобіювання та тиску, громадянське самоврядування, народна дипломатія.
Давиденко В. В. Соціальний діалог в контексті взаємодії громадянського суспільства і держави. – Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

У роботі досліджується зміст інституційної природи формування і розвитку соціального діалогу як реальної передумови досягнення нових стандартів добробуту в громадянському суспільстві. Визначено імперативи формування інституту соціального діалогу та характер оцінювальних підходів щодо його демократичних можливостей. Особлива увага приділена взаємозв’язку політичних та соціальних трансформацій в Україні, що визначають напрямки еволюції соціального діалогу. Досліджується вплив інституту соціального діалогу на шляхи модернізації українського суспільства.

Аналізуються складові процесу становлення і розвитку соціального діалогу, що можуть відіграти важливу роль у визначенні перспектив сучасної соціальної політики держави, демократичних процесів у суспільстві. В цьому важливість досліджуваної проблеми, де за мету поставлено і доведено правило: інституціоналізовані групи, що входять до складу сторін-учасниць соціального діалогу, користуючись демократичним методом регулювання суспільних процесів, можуть в значній мірі сприяти демократизації всіх соціальних і політичних процесів, досягненню нового рівня життя. Показано, що на певному етапі суспільного розвитку соціальний діалог може виступати реальним інструментом, соціально-політичною основою системної організації громадянського суспільства, формування нових управлінських моделей і сучасних політичних технологій. Розглядається динаміка процесів, за яких кожне суспільство, не дивлячись на історичні умови його формування, як простору старанно урегульованих відносин, все рівно постає перед фактом, коли сторони соціального діалогу виступають формою злагодженого і конструктивного вдосконалення будь-яких існуючих соціальних відносин і політичних процесів.

Запропоновано комплекс політичних, правових та організаційних заходів, здійснення яких сприятиме гармонійному та збалансованому розвитку соціальних і політичних процесів в Україні з метою забезпечення балансу інтересів різних категорій населення, що є основою соціальної демократії і злагоди при формуванні громадянського суспільства і стабільної ринкової економіки.

Ключові слова: соціальний діалог, соціальне партнерство, соціальна політика, політика Міжнародної організації праці, добробут суспільства, громадянське суспільство, людський капітал, посткомуністична трансформація суспільства, перспективи вступу України до ЄС.
НА ОСНОВІ ПРИЛЮДНОГО ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЙ ПРИСУДЖЕНО НАУКОВИЙ СТУПІНЬ

КАНДИДАТА ПОЛІТИЧНИХ НАУК

Демчишак Р.Б. Національне питання в діяльності легальних ук­раїнських політичних партій Західної України у 1935-1939 рр. (історико-політологічний аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

З’ясовано, що розв’язання національного питання займало важливе місце у програмах всіх легальних українських політичних партій Західної України. Встановлено, що у пошуку його розв’язання легальними українськими політичними партіями було висунуто дві тактичні лінії: політика “нормалізації” українсько-польських відносин та ідея між­партійного об’єднання і консолідації національних сил сус­пільства. Виявлено певні особливості організаційної структури ук­раїнських політичних партій, тенденції і закономірності міжпартійних взаємин у Західній Україні другої половини 1930-х рр.

Ключові слова: політичні партії, національне питання, Західна Україна, форми і методи діяльності, тактика діяльності, програмні документи, організаційна структура, парламентська діяльність, політика “нормалізації”, консолідація.
Кравчук М. А. Політична пропаганда як засіб становлення і трансформації політичних режимів. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси.

У дисертації здійснено комплексне дослідження політичної пропаганди як засобу становлення і трансформації політичних режимів. Доведено, що політична пропаганда є важливим засобом у завоюванні, утриманні та зміні політичної влади. Виявлено, що політична пропаганда в залежності від політичного режиму має свою специфіку Визначено закономірності форм та зміни різновидів політичної пропаганди, її можливостей в історичній ретроспективі. Встановлено роль політичної символіки та зроблено спробу поглиблення її класифікації. Проаналізовано значення і роль політичної мови у політичній пропаганді. Прослідковано взаємозв’язок між політичною пропагандою та засобами масової інформації, а також взаємозалежність політичної пропаганди і виборчих процесів.

Ключові слова: політична пропаганда, політичний режим, політична влада, політична символіка, політична мова, трансформація, виборчий процес, паблік рилейшнз.
Четверікова Л. О. Соціальна держава: структурно-функціональний аналіз. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути і процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2006.

У дисертації проаналізовано історичний процес становлення феномену соціальної держави від часів середньовіччя по теперішній час. З’ясовано, що історично сформувалося два типи соціальних держав: ліберальний та соціал-демократичний. Спираючись на напрацювання зарубіжних та вітчизняних авторів у галузі цієї проблематики, та зважаючи на теперішню практику соціальних держав, формується сучасна концепція соціальної держави. Уточнено визначення соціальної держави, розкрито її ознаки, принципи та функції. Суттєва увага приділяється аналізу моделей соціальної політики соціальних держав. Визначається та обґрунтовується структура соціальної держави, аналізуються її складові елементи. В дисертації досліджуються тенденції розвитку соціальних держав. Прогнозується, що в майбутньому соціальна держава з великою вірогідністю трансформується у державу можливостей. Як модель соціальної держави для України запропонована так звана «змішана» модель соціальної держави, що вибірково поєднує в собі риси, властиві існуючим моделям соціальних держав Західної Європи та Північної Америки.

Ключові слова: соціальна держава, моделі соціальної політики соціальних держав, соціальна етика, соціальна демократія, солідарна ринкова економіка, громадянське суспільство, соціальне партнерство, толерантність, консенсус, компроміс.
Буник М. З. Принципи моделювання громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 теорія та історія політичної науки. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2006.

У дисертації розглянуто концепт громадянського суспільства, як особливої системи соціально-політичних відносин. На основі системного підходу досліджено принципи побудови та структурні особливості моделей громадянського суспільства в контексті їх використання для аналізу сучасних та майбутніх суспільних процесів.

Показано залежність функцій громадянського суспільства від форм його організації, доведено потребу розрізнення інтеракційних та організаційних систем, а також розмежування дискурсивних і функціональних складників у моделюванні громадянського суспільства.

Розроблено типологізацію сучасних моделей громадянського суспільства, а також сформульовано методологічні засади для подальшого моделювання громадянського суспільства з урахуванням системних закономірностей.

Ключові слова: громадянське суспільство, моделювання, функціональна система, дискурсивна система.
Ключкович А.Ю. “Партійна система Німеччини: політологічний аналіз механізму взаємодії органів державної влади та політичних партій (1990 – 2005 рр.)” – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути і процеси. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

У дисертації досліджено проблеми функціонування партійної системи об'єднаної Німеччини, проаналізовано механізм взаємодії органів державної влади та політичних партій у 1990 – 2005 рр.

Здійснено політико-правовий аналіз сучасного партійного законодавства ФРН, виокремлено основні напрями правового регулювання діяльності політичних партій, встановлено особливості регламентації партійно-владної взаємодії.

У роботі з’ясовано роль партій у забезпеченні функціонування системи органів державної влади Німеччини. Встановлено чинники та ступінь впливу партій на формування та функціонування вищих конституційних органів державної влади. Порівнюючи партійно-політичний склад федеральних та земельних органів виконавчої та законодавчої влади, автор з'ясовує особливості партійного представництва на центральному та регіональному рівнях парламентсько-урядової системи ФРН. Значну увагу автор дослідження приділяє характеристиці основних акторів та факторів міжпартійної взаємодії, що дозволило виявити стійкі коаліційні зв’язки між основними партіями.

Аналіз механізму партійно-владної взаємодії та структурних елементів партійної системи Німеччини дозволив зробити висновок про партійну природу німецької демократії та зафіксувати залежність стабільного розвитку політичної системи від стійкості партійної системи.



Ключові слова: Німеччина, політична партія, партійна система, владно-партійна взаємодія, партійна демократія, політико-правове регулювання, органи влади, партійні коаліції, партійне представництво.
Зінчук В. П. Роль засобів масової інформації у процесі політичної соціалізації студіюючої молоді (на прикладі міста Львова). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути і процеси. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню впливу засобів масової інформації, як одного з найважливіших агентів політичної соціалізації, на процес формування політичної культури молоді, що навчається. Проведено теоретичний аналіз політичної соціалізації, визначено роль інститутів соціалізації у суспільстві. Досліджено головні характеристики діяльності мас-медіа та особливості становища молодої генерації в умовах суспільних трансформацій. Визначено місце і роль ЗМІ у процесі політичної соціалізації львівської студіюючої молоді. Установлено, що студіююча молодь першочергово прислухається до бачення й оцінок суспільно-політичних подій, що походять від мас-медіа. Виявлено міру готовності студіюючої молоді до прояву активної реакції на політичні проблеми суспільства, висвітлені у ЗМІ та ступінь довіри до системи влади, її персоналій після Помаранчевої революції.

Ключові слова: соціалізація, політична соціалізація, політична культура, засоби масової інформації (мас-медіа), молодь (молода генерація), студіююча молодь (молодь, що навчається).
Ільницька У.В. Паблік рилейшнз Збройних сил як фактор демократизації та оптимізації цивільно-військових відносин.—Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02—політичні інститути та процеси.—Львівський національний університет імені Івана Франка.—Львів, 2006.

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретико-методологічних та структурно-функціональних аспектів інституту Паблік рилейшнз Збройних сил. Обгрунтовано визначальну роль PR у процесі демократизації й оптимізації цивільно-військових відносин. Паблік рилейшнз розглядається як ефективний засіб регулювання взаємодії силової структури та громадськості, як механізм налагодження двосторонніх комунікацій і важливий чинник створення нової моделі зв"язків української армії з населенням. Аргументовано доведено доцільність застосування PR-технологій для формування системи демократичного цивільного контролю над Збройними силами України. Всебічно висвітлено роль інформаційно-комунікативних підрозділів Збройних сил у реалізації PR-стратегії, налагодженні взаємодії із ЗМІ та формуванні позитивного політичного іміджу структури.

Значну увагу зосереджено на комплексному дослідженні іміджу армії, який є елементом моделі комунікацій силової структури з масовою свідомістю. У дисертації обгрунтована та послідовно доведена теза, що фахово створений позитивний імідж Збройних сил є одним із факторів легітимації функціонування силової структури. У дисертації подано авторське бачення стратегічної моделі іміджу Української армії та розроблено іміджеву PR-стратегію Збройних сил. Всебічно досліджено та систематизовано PR-технології, які становлять основу тактичного забезпечення реалізації іміджевої стратегії Збройних сил.



Ключові слова: Паблік рилейшнз Збройних сил, цивільно-військові відносини, демократичний цивільний контроль над Збройними силами, інформаційно-комунікативні підрозділи, імідж армії, PR-технології, іміджева PR-стратегія, медіа рилейшнз, політична реклама Збройних сил.
Сорба О.М. Просторово-часові виміри політики: принципи реалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

Дисертація становить комплексне дослідження принципів утвердження, пізнання та переживання просторово-часових вимірів політики. В роботі побудовано цілісний авторський концепт політичного простір-часу, запропоновано оригінальне розуміння категорій політичного простору і політичного часу на трьох рівнях аналізу: простір-часу політико-аналітичного дискурсу; просторово-часових означень політичного виміру буття людини; простір-часу інтерсуб’єктивних структур політики. Описано механізми часової змінюваності політичного простору. Досліджено принципи описаних механізмів із використанням методологічного інструментарію постструктуралізму та постмодернізму, зокрема філософського розрізнення (фр. differance).

Спираючись на евристичний потенціал авторського концепту простір-часу політики, вивчено проблему політичної ідентичності людини в політичному вимірі її буття.



Ключові слова: політичний простір, політичний час, просторово-часовий вимір, символізація політичної дійсності, політична ідентичність.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка